Жар-птиці
[2002]

Що можна сказати, коли проковтнеш язика? Смачно...надто грубе слово для того, що я зараз чую. Так, це можна назвати роком. Але він достатньо артистичний, щоб його не можна було назвати просто арт-роком. Він – це вона. І не тільки завдяки жіночому співу. Це мереживо звуків, інтонацій – жіноче у суті своїй, тонке, майже невагоме. Не стільки кольори, скільки відтінки, натяки, шепотіння зеленого листя, ласка світанку, мелодія з темних клавіш піано. Наче акварель, яка, при всій прозорості своїй – яскрава, бо – світла, світлом достоту насичена. Це повітря потребує поезій, і отримує їх, і несе, і здається, що не тільки квітнуть, а й вкорінюються вони у самому повітрі. І от сидиш ти у кімнаті, і слухаєш це сяйво, і відчуваєш, як крізь тебе проноситься вітер весняний, світло-зелений, із біло-золотавим ароматом… А втім, усе це лиш мої слова недосконалі. Чим їх читати, краще вчути, як заспівають сестри, задзвенять жар-птиці...

Антон Йожик Лейба

замовляйте альбом у крамниці umka.com

Трек-лист:

		1. Жар-птиці
		2. Листя
		3. Яблуневоцвітно
		4. Ти - вітер
		5. І тоді...
		6. Межа
		7. Небо
		8. Чекай на мене
		9. Не женися на багатій
		10. Жар-птиці (версія II)