Ви палите гандж? :-) Тіко чесно. :-) Автор: Джа Растафара

Галина: я не палю. Але люблю іноді «потягнути» гарну сигару.

Леся: «Він» у нас є і без курива. Для нас наша робота є «кайфом».

Чи їдете Ви на "Прощу до Тараса"? Як ставитесь до подібних заходів? В якій спосіб, на Вашу думку, необхідно відзначати Шевченкові дні? На державному та недержавному рівні... Автор: Звіробій

Леся: Маю гарний спогад про Англію. Ця країна має власний пантеон героїв. Гадаю, в нас є мало місць, до яких можна здійснювати прощу. А такі прощі є вкрай необхідними для творення національних легенд, міфів.

Галина: Напевно такі прощі не мають бути помпезними. Скажімо, у Горлівці існує музей Стуса, надзвичайно простий, створений коштом приватної, небайдужої особи. Нажаль такі речі часто створюються та існують без участі держави. Державні мужі мусять затямити: без таких, прощ, музеїв та ініціатив народ є сірою електоральною масою, а вони, відповідно – такі ж сирі керівники.

Я в захваті від Вашої "Жовтої кульбаби"! Коли буде новий альбом? Автор: Артем

Леся: Дякуємо за відгуки. Сьогодні вийшов альбом «Тельнюк: Live». Це жива версія «Жовтої кульбаби» та інших пісень. Цей альбом можна буде придбати вже 16 травня після концерту в музеї «Лесі Українки». На осінь плануємо випуск нового альбому, який вже фактично завершений. Назву тримаємо ще у секреті. Це буде робота нова, яка матиме нове звучання.

Галина: Тим, хто знайомий із нашою творчістю, це буде сюрпризом та здивуванням. Сподіваюсь приємний.

Чи планується перевидання двох перших альбомів («Мить» 1991, «Галя та Леся» 1994)? Автор: Олексій

Галина: Наразі ні. Але хотілося б.

Леся: Маємо ідеї оновити аранжувальне звучання деяких пісень цих альбомів. Але це згодом.

Що надихає Вас на творчість? Автор: Руслан

Леся: Багато чого. Любов і увага слухачів теж надихають, вони є стимулом та вірою в те, що наша справа є потрібною. Однак, те що ми робимо – це частина нашого буття. Як казала Емелі Дікінсон: «Пташка – на те вона й пташка, бо не може не співати».

Галина: Позитивний настрій. Творити хочеться весь час, та, на жаль, займаєшся цим, коли співпадають такі речі, як можливість зробити ЦЕ саме ЦІЄЇ миті і натхнення.

Ваше ставлення до політики... Автор: Руслан

Галина: До бруду не може бути ніякого ставлення. В мене погане ставлення до політиків.

Леся: Мені дуже шкода хороших людей, які через обставини туди потрапляють. Так їм і хочеться крикнути: «Тікайте звідтіля!». На мою думку в Україні все могло б бути добре, якби хоча б 50% людей, які займаються політикою були б справжніми патріотами. Патріотизм – запорука того, що у Вас все вийде.

Галина: У такому випадку політика не буде брудом.

Яку періодику Ви читаєте? Як ставитесь до журналів «Український Тиждень», «Главред», «Україна»? Автор: Відлюдник

Галина: До «Українського Тижня» ставлюсь позитивно. «Главред» - часом переглядаю.

Леся: Я не переглядаю, чесно кажучи. І мені не соромно.

Галина: Я не вчитуюсь :). Краще почитати хорошого мудрого дядьку чи тітку.

Леся: Більше цікавлять речі вічні, у них є сила і надійність.

Питання до Лесі та Галини. Як Ви ставитесь до так званої «позитивної дискримінації»? Ідеться про вимушену дискримінацію англійською в Ірландії, російської у Казахстані тощо. Чи можлива сьогодні українізація суто ринковими методами? Автор: Удовиченко

Галина: Загалом позитивно, якщо йдеться про рятування культурного пласту, який зникає на очах. Це наче шокова рятувальна терапія.

Леся: Стосовно ринкових методів... Не думаю, що це можливо.

Галина: Про демократію у такому випадку говорити не можливо. Перепрошую, але треба змушувати молодь слухати, осмислювати, у наказовому порядку приводити їх до культури.

Леся: Бо чекати поки вони прийдуть самі – молодь перетвориться на упертих бабусів та дідусів, яким на все начхати.

Дівчата, якщо не таємниця - розкажіть: на чому сьогоднішні митці, співаки зокрема, заробляють на свій хліб? Це концертні збори, реклама, продаж носіїв з музикою чи інші джерела? Автор: Закарлюка

Галина: Про себе можемо сказати, що це професійна діяльність, концертна діяльність.

Так і не знайшов на Вашому сайті... звідки Ви родом? Де Вам подобається виступати? Як часто виступаєте закордоном? Автор: Степан

Галина і Леся: Родом ми з Києва. Народилися і виросли у Києві. Закордоном виступаємо часто.

Леся: найбільше любимо виступати в Україні.

У рамках «Стусового кола» ви об’їхали багато міст України. Де Вам сподобалось найбільше? Яка аудиторія запам’яталась? Чи були якісь непорозуміння, прикрі чи смішні випадки? Автор: cantat

Галина: Найбільше сподобались: Луганськ, Маріуполь. Маріуполь дуже запам’ятався.

Леся: Київ. З останньої поїздки: Черкаси, Кіровоград.

Галина: Від Львова очікували більшого. Від Рівного – «такого» не чекали... М’яко кажучи місто, яке нас здивувало.

Що для Вас є аутентичність? Чи вважаєте Ви свою творчість аутентичною? Дякую :) З нетерпінням чекаємо Ваших концертів у Харкові. Автор: Настуня

Леся: Дякуємо навзаєм. Автентичність... Хороше запитання. Певною мірою ми вважаємо себе автентичними. Ми нікого не наслідуємо. Робимо те, що відчуваємо та як відчуваємо. Самі для себе є першоджерелом. У цьому плані маємо навіть перестороги: боїмося засмічувати себе тим, що може зашкодити нашому внутрішньому світові. Через це не дивлюся ТБ, не дивлюся концертів. У сучасному «українському» музичному просторі нічого цінного для себе не бачу.

Чи є в репертуарі сестер Тельнюк альбоми, або окремі пісні, котрі видавались за кордоном, але не оприлюднювались в Україні?   Чому на офіційному сайті сестер Тельнюк нема інформації про акомпануючий склад? Існує розділ «творчі контакти», але в ньому нічого не сказано про роботу з ось такими музикантами: Роман Суржа, Микола Томасишин, Іван Небесний. Інформацію про цих музикантів удалося знайти в представлені музикантів після завершення концерту в Ялті, 26 жовтня 2008-го року, у відео «Порив фаната». Чим пояснюється спрощення назв альбомів («По обидві сторони Сонця та Місяця» – «Жовта кульбаба»; «Жовта Кульбаба: рок-романси великого міста» – «ТЕЛЬНЮК: live»)?   Які чотири пісні не помістились на «ТЕЛЬНЮК: live»?   Десь приблизно посеред осені 2008-го року я бачив сестер Тельнюк в дуже елегантних платтях, і в супроводі знімальної групи на Андріївському узвозі. Це були зйомки якогось відео? Якого?   Чи були пропозиції жити за кордоном?   Чи є бажання представити в Україні концертну програму, такого ж формату, як «Над нами небо»? Альбом «ВИБРАНЕ» (2005), пісні А ВИ МОВЧІТЬ... (Станіслав Тельнюк), РОЗБУДИ МЕНЕ... (Леся Тельнюк), МЕНЕ ТИ НЕ СМІЙ НЕ ЛЮБИТЬ (Станіслав Тельнюк), АНТИКОЛЯДА (Галина Тельнюк), СЕРЦЕ-ЛЮСТЕРЦЕ (Станіслав Тельнюк), РОЗПЛІТАЄ ПЕЧАЛЬ... (Станіслав Тельнюк). Звідки ці пісні? Їх не можливо знайти на інших альбомах вашої дискографії. Це старі пісні, котрі не були свого часу видані, чи вони спеціально писалися для цієї компіляції?   Чи планується перевидання двох перших альбомів («Мить» 1991, «Галя та Леся» 1994)? Чи не є кліп на пісню «Вечірник» спробою комерціалізувати творчість «Тельнюк: сестри»?   Як ви знайшли спільну мову з Дмитром Стусом для роботи над виставою «Стусове коло», після «перепалки», котра відбулась після прем’єри У.Б.Н.? Автор: Куценко Олексій, жур

Відповідаємо на ваші запитання почергово.

1. Так, такі альбоми є. Перший називався «На межі», другий «Вітер століть», «Леся та Галя».

2. Така інформація є. Ми завжди з величезною увагою ставились та ставимось до музикантів з якими працюємо. І вважаємо їх та себе однією командою. Саме тому всю інформацію про музикантів можна отримати в «Біографічній довідці» Сестер Тельнюк, а не у «Творчих контактах». В усіх -радіо, -теле ефірах, статтях де є інформація про нас – ми, принагідно, наголошуємо про музикантів з якими працюємо. І співаємо їм дифірамби.

3. Це відбувалось природнім чином. :) Не забувайте, що ми є жінками, а в жінок їх думки залежать від зміни настрою.

4. Дві пісні, які були виконані акустично, малим складом. Ми сподіваємось, що вони увійдуть до наступного альбому.

5. Це була фотосесія до синглу (з фотографом Юлією Горобей), який зараз готується. Це буде також сюрпризом для слухачів.

6. Дуже хотіли б зробити щось подібне до американсько-канадійського проекту «Над нами небо».

7. Це старі пісні, які не були видані ніколи. Це була нагода включити їх у «Вибране» та дати їм життя.

8. Перевидання... Наразі ні.

9. Відносно комерціалізації. Було бажання знати просто красивий кліп.

10. Як знайшли спільну мову? Бо ми є мудрі люди і розуміємо, що нас є занадто мало для того, щоб сваритися. Ми дуже раді, що цей проект нас з’єднав у нашій творчій співпраці.

Доброго вечора Галю та Лесю! Чи бачите Ви перспективи у розвитку вітчизняного шоу–бізу, чи нам назавжди „навішані” „поплавські” та „могілевські”? Хотілося б почути прогнози від справжніх артистів. Якщо прогнози не втішні, то визначте, будь ласка, діагноз. І ще. Чи знаєте Ви своїх прихильників? Чи є у Вас фан–клуб? Автор: Віра

Галина: діагнозу – сифіліс, можливо гонорея. І перша й друга хвороба мають страшну подібність – ці хвороби можуть передаватися генетично. І наслідки цих недугів можна побачити через роки.

Леся: Єдине чим ми можемо себе врятувати – створювати, методично, свою культуру. Об’єднуватись, знати одне одного, брати до спільних проектів, захищатися. Певно це єдиний спосіб. Нам потрібно бути більш активними, не віддавати їм сферу впливу на молодих людей, бо знаємо за що ми боремось, - не за клієнтів-слухачів, а за наших дітей.

Галина: Фан-клубу в нас немає. Ми працюємо з такою музикою та поезією, що наші прихильник і є нашими товаришами. Це не є фан-клуб, це є клуб однодумців, з якими ми мислимо в єдиному дискурсі. В нас не може бути фанів, наші прихильники є і нашими критиками, і слухачами, і опонентами. Вони не приходять на концерти «потусіть», вони вимагають від нас бути на висоті.