Степ споловілий... Хвилі марев...

Степ споловілий... Хвилі марев...
Рвонуло небо од землі...
А то – чи хмари, чи не хмари,
Чи дивовижні кораблі?

Їм шлях невидимий простеле
Прозорий промінь крізь блакить,
І грає золото веселе,
І простір золотом дзвенить.

Дже червонястий обрій вистиг,
Де від землі палає жар, –
Дівчата, мов русалки в пісню,
Крізь дзвонне золото біжать...