У сяйві дня, у сяйві ночі...

У сяйві дня, у сяйві ночі,
У сяйві правди та оман –
Прадавньо-дивний нотний стан
На срібних променях тріпоче.

Прийди й розтань у цій імлі,
А потім витворись ізнову, –
Як місяць, що, мов ключ басовий,
Намалювавсь на чорнім тлі...

Хай перса повняться дівочі,
Тремтять од щастя уночі,
Нехай розгубляться ключі
Од світла дня, од світу ночі,-

Хай тільки ноти – в небесах...
Нехай коханням марять люди...

Бо так було. І є. І буде.
У всіх світах. У всіх часах...