Голос Твій...

Галина Тельнюк

Голос Твій —
срібний, тоненький,
далекий, забутий,
зв’язує, схрещує, змішує, будить.
Плаче так болісно —
ніким не поміченим, словом в минуле
здавленим криком.
Носиться, скиглить, себе не знаходить.
Знає лише, що немає повернень...
Волосся Тобі спадає на очі,
вітер в обличчя знову сміється...
Вітер.

Все це було: і запах, і квітень.
Все це я знаю...
Що буде по тому?
Я не вернуся, загоєні рани,
не заболять мені більше ніколи.
Ніколи.

Голос Твій —
срібний, тоненький,
далекий, забутий,
міцнішає в звуці, тривожить і будить...
А Ти усміхаєшся тільки очима?
Мариш дорогами, сонцем і небом.
Руку простягнеш і знаєш, ¬не треба:
бо коло вже пройдено до половини.
Волосся Тобі спадає на очі,
вітер в обличчя знову сміється...
Вітер…

Все це було: і запах, і квітень.
Все це я знаю...
Що буде по тому?
Я повернуся вигоювать рани,
щоб не боліли ніколи, ніколи.
Ніколи...