Станіслав Тельнюк - Вірші

Забувайте українську мову!

Колись я напишу про те...

Pвонуло небо - в небеса...

І таке рожевоквітне...

А жар-птиці ночами за зорями мчать...

А цей метелик - усього лиш мить...

Березень

Блакить при березі гойдалась...

Бузково-рожевий туман

Весінь...

Вже день блакитно відгорів...

Вже червоніють клени при дорозі...

Вже червоніють клени...

Вода - прозора, наче небо...

Горить-тремтить

Далекий клич

Дві сестри

Десь зорі тихі та одвічні...

Жовто-біло простягнуті руки осик...

З вікна поїзда

За обрієм...

Зелених соборів прадивне місто...

Казахстанський спогад

Камінна хмара іздалік...

Космічне

Маленькі лицаренята...

Над Десною

О ні, мій друже, тут не оживляти...

Осінь, ліс. Туман

Перед грозою

Привал у горах

Спить вікно у лісниковій хаті...

Спускаюся в зелений яр...

Степ споловілий... Хвилі марев...

Стьобнуло мовчки...

Там сонце, як серце, дзвенить-виграє...

Тремтлива струнна течія...

У сяйві дня, у сяйві ночі...

Шукаєш слова - й не знаходиш...

Ще ніч над світом...

Як вітри заграють перелітні...

ФРАГМЕНТИ ТВОРЧОСТІ

ФОТОГАЛЕРЕЯ: Діти; Робота; Сім’я